Вирішальний прорив

Принциповий перелом був досягнутий після лютневого візиту в КНР віце-прем'єра Ігоря Сечина, у ході якого був підписаний цілий пакет важливих документів. Зокрема, «Роснефть» і «Транснефть» уклали угоди з Банком розвитку Китаю про надання їм кредитів на $15 млрд і $10 млрд відповідно (див. «Китай заплатить уперед» в «Никнув» №3, 2009 р.). Відповідно до домовленостей, протягом 20 років Китай одержить 300 млн тонн російської нафти. З 15 млн т загального обсягу поставок 9 млн (пропорційно розміру отриманого кредиту) забезпечить «Роснефть», 6 млн — «Транснефть».

Надалі події стали розвиватися з калейдоскопічною швидкістю. Виступаючи в Держдумі на початку квітня, прем'єр Путін повідомив, що підготовка російсько-китайського трубопровідного проекту вийшла на фінішну пряму. Через кілька днів «Транснефть» і «Роснефть» підписали двосторонній « договір про взаємодію», згідно з яким «Транснефть» буде купувати в нафтової компанії 6 млн твг нафти для її перепродажу китайській стороні. У другій половині квітня Ігор Сечин і його китайський колега Ван Цышань підписали міжурядова угода про співробітництво в нафтовій сфері строком на 23 року. А ще менш чому через тиждень в 40 км від Сковородино в присутності віце-прем'єрів двох країн, керівників «Транснефти» і «Роснефти» і губернатора Амурської області був урочисто зварений перший стик 64-кілометрового нафтопроводу НПС Сковородино — НПС Мохэ.