Фінський транзит

У даний момент, можливо, не варто окремо розглядати «класичний» транзит вантажів через Росію й так званий «псевдотранзит» на Фінляндію з наступним імпортом у Росію. Безсумнівно, що необхідно розбудовувати й підтримувати обидва цих напрямку. Якщо із класичним транзитом питань немає, то з фінським потрібно враховувати наступне: Фінляндія має розвинену складську й логістичну інфраструктуру й, по суті, є торговельним майданчиком для більшості виробників і покупців побутової техніки. У Росії складська інфраструктура такого розвитку ще не має. Звичайно, вона розвивається, і коли-небудь ми будемо мати сучасну вітчизняну складську інфраструктуру, але, поки її немає, необхідно підтримувати й фінський транзит, що спрощує роботу російських великих торговельних компаній.

У кожному разі, фінський транзит – це робота транспортної галузі нашої країни, а також поступове формування транспортної інфраструктури й вантажопотоків по території Китаю убік наших погранпереходов, а не убік китайських портів. У міру того, як будуть формуватися логістичні центри в Росії, потоки будуть просто переорієнтуватися. При цьому наявність стійких вантажопотоків з далекосхідних російських портів і погранпереходов створить базу для формування регіональних складських логістичних центрів у Новосибірську, Єкатеринбургові й інших великих містах.

У сьогодення ж час основний потік вантажів з Китаю в Росію йде через порти Балтії – Санкт-Петербург, Гельсінкі, Котка. Разом з тим, наявність стабільного потоку фінського транзиту через Забайкальск із дотриманням строків доставки й конкурентною вартістю перевезення буде основним аргументом для переконання європейських вантажовласників у стабільності й надійності російської транспортної системи як оптимального транзитного маршруту.

При гарній взаємодії всіх учасників транспортного процесу транзит через Росію за часом найбільш вигідний. Ми не претендуємо на весь вантажопотік з Китаю в Європу, тільки на ту його частину, для якої строк доставки важливіше вартості. І цей вантажопотік не маленький, потенційно він перевищує транзитні можливості Росії, його треба до нас тільки направити. Але для того, щоб його направити, необхідно тариф знизити, тимчасово, нехай на рік, але знизити. За цей час необхідно довести всім заможність російської транспортної системи в частині міжнародного транзиту.

Існуюча ситуація в Євросоюзі, при якій гостро коштують питання завантаженості автобанів і погіршення екології, підштовхує наших сусідів до перемикання перевезень із автомобільного транспорту на залізничний. При наявності стійкого транзитного контейнерного потоку підвищиться зацікавленість російських і іноземних компаній у створенні складських логістичних центрів у Польщі, Словенії й Угорщини, орієнтованих на країни Євросоюзу.

З розвитком інфраструктури в Росії й Східній Європі, фінський «лжетранзит» зникне сам собою. Це не тарифна проблема.