Далекосхідні порти в державному фокусі

Порти Далекого Сходу нарощують обсяги перевалки. За даними Асоціації морських торговельних портів Росії, обсяг переробки вантажів на морських терміналах регіону в першому півріччі 2008 року зріс на 8,7% до рівня аналогічного звітного періоду 2007. Подібним же чином виглядає статистика залізничних перевезень – з початку поточного року обсяг експортних вантажів, перевезених у напрямку портів Далекого Сходу, збільшився на 12%, і тепер частка портів басейну в структурі російського експорту, що транспортується на зовнішні ринки по залізниці, досягла 25% (27% обслуговують термінали Азово-Чорноморського басейну й 48% припадає на термінали Північно-Заходу). Таким чином, можна говорити про переломлення негативної тенденції останніх трьох років, протягом яких далекосхідні портові потужності лише втрачали у вантажообігу.

Стратегічну важливість Далекосхідного регіону, особливо з погляду транспортного аспекту, розуміють на всіх рівнях урядової вертикалі. Тут розташовано 25 морських портів, на які доводиться порядку 20% від сумарного вантажообігу російських портів. Термінали басейну забезпечують більш 50% переробки каботажних вантажів. Від їхньої оснащеності й умов роботи залежить життєзабезпечення населення самих вилучених російських регіонів, що не мають прямого залізничного й автомобільного повідомлення — Чукотки, Камчатки, Магаданської й Сахалінської областей.

Однак, що більш важливо, у далекосхідних портах країни беруть початок найкоротший шляхи, що зв'язують Росію з найбільшими світовими ринками — Азиатско-тихо-океанским, Північно-Американським і Західноєвропейським. Крім того, головною характеристикою портів Далекого Сходу є їхня природна глубоководность. Фактично тільки цей басейн і ще Мурманський дозволяють ухвалювати судна максимального дедвейту. Не дивно, що вже тривалий час в уряді перманентно розробляються масштабні федеральні програми по розвиткові Далекого Сходу, що стосуються самих різних аспектів існування регіону. Але факт залишається фактом — поки вони реалізовані тільки на папері. На це звернув увагу ще рік тому віце-прем'єр Росії Сергій Іванов у ході Морської колегії, що прошедшей у Владивостокові. Наприкінці січня цього року на недостатній ефективності реалізації передбачених заходів акцентував увагу тоді ще президент Росії Володимир Путін на зустрічі, присвяченої питанням головування Росії у форумі АТЭС в 2012 голу. «Розв'язків у нас по Далекому Сході чимало, по все-таки не можу сказати, що вдоволений тем, як ми діємо й наскільки ефективно. Тому зосередити адміністративний ресурс будемо не зайвим... У майбутньому буде не зайва річ також подумати над тем, щоб в Уряді Росії на постійній основі функціонувала якась дієздатна структура, яка б постійно займалася проблемами Далекого Сходу, Східному Сибіру... Їсти шанс зробити російський Далекий Схід процвітаючим регіоном Росії, крапкою зростання економіки Азіатсько-Тихоокеанського регіону», — заявив тоді Путін.

У цьому зв'язку, природно, найбільший інтерес викликає пріоритетний розвиток шести найбільших морських торговельних портів, що мають залізничну інфраструктуру, що примикає, — це Східний, Знахідка, Владивосток, Посьет, Зарубино (Приморський край) і Ванино (Хабаровський край).