Оптимізація податку на прибуток за допомогою компаній-нерезидентів

Найбільшу популярність у частині оптимізації податку на прибуток, особливо останнім часом, коли в Росії була оголошена нещадна боротьба «схемам», придбав метод оффшора або використання компаній-нерезидентів, що мають постійне місцезнаходження в державах, з якими РФ має договори про запобігання подвійного оподатковування.

У цих цілях російські компанії можуть цілком легально й ефективно, природно не забуваючи про ділову мету, економічну обґрунтованість податкової вигоди й витрат, використовувати наступні договірні моделі:

1) агентський договір, за допомогою якого російська компанія – Агент, що діє від свого імені, але за рахунок і в інтересах іноземної компанії – Принципала ( купівля-продаж товарів, надання послуг, передача сировини в толлинг і наступний продаж) отриманий прибуток переводить у податкову гавань. При цьому архіважливе строго дотримати умов договору про запобігання подвійного оподатковування й не допустити кваліфікації податковими органами виникнення в Росії постійного місцезнаходження іноземного резидента.

Зокрема, російському брокерові, комісіонерові або агентові слід надійно забезпечити статус т.зв. незалежного агента, що діє в рамках своєї звичайної діяльності. Див. наприклад, п. 6 ст. 5 Угоди між Урядом РФ і Урядом Республіки Кіпр від 05.12.98 « Про запобігання подвійного оподатковування відносно податків на доходи й капітал».

2) просте товариство (інвестиційна угода або договір про спільну діяльність), що дозволяє більшу або істотну частину прибутки від участі в інвестиційному проекті перевести в оффшор. Тут важливо забезпечити грамотний бухучет, а також економічно, документально й фактично обґрунтувати одержання іноземним інвестором істотної частки прибутки в проекті. А якщо ні, то ризик буде некерованим.

3) трансфер товару, тобто експорт товарів по мінімально можливій ціні, наступний перепродаж товару нерезидентом по реальній ринковій ціні із залишенням більшої частини прибутки на нерезиденті.

4) франчайзинг, що дозволяє за допомогою сплати роялті за використання товарного знаку, технологій, ноу-хау, що належать іноземної компанії, також частина прибутки переводити за рубіж. Однак, ця модель економічно менш цікава, до того ж при виплаті роялті в російської компанії виникає обов'язок по сплаті ПДВ (ст. 148 НК РФ).

5) лізинг, про який уже йшла мова вище.

6) позики, відсотки по яких іноземної компанії, що сплачуються, забезпечують зниження оподатковуваної бази по податкові на прибуток.