Хто заощаджує на юристах, витрачається на кредиторів

Насамперед, хочеться звернути увагу на розповсюджену практику, коли договірні сторони не надають юристам можливість участі безпосередньо в процесі переговорів і «підключають» їх лише до оформлення вже досягнутих домовленостей. Юристам у подібних випадках передаються для оформлення, фактично, взаємні обіцянки керівників, корекція яких є вкрай скрутною у зв'язку з небажанням взяти під сумнів репутацію компанії і її керівника. Фахівці змушено підганяти такі домовленості під вимоги законодавства, а численні пробіли в істотних умовах вимагають кількаразової взаємодії виконавців контрагентів, самих керівників, інших осіб, що брали участь у переговорах, секретарів та ін. У результаті витрачається значна кількість часу й ресурсів на додаткові переговори, виправлення текстів контракту, що у свою чергу, викликає невдоволення кваліфікацією й ефективністю персоналу.

На наш погляд, залучення професійних юристів саме на етапі обговорення умов майбутнього зовнішньоекономічного контракту найбільше повно відповідає інтересам обох сторін угоди. Це можуть бути як наймані юристи сторін, так і притягнуті юридичні компанії. Причому у випадку значних обсягів, вартості й складності угоди зовнішня юридична компанія виявляється значно ефективніше у зв'язку з можливістю розподілу ресурсів, об'єднання досвіду різних фахівців і значної кількості подібних угод в активі.

Крім того, у випадку, коли юридична підтримка однієї зі сторін угоди свідомо сильніше (контрагентом є велика міжнародна корпорація, концерн та ін.) з метою виключення розбіжностей, пов'язаних з неправильним викладом або тлумаченням формулювань договору, можна запропонувати сторонам спільне залучення незалежної юридичної компанії для підготовки й супроводу угоди. Витрати за послуги юридичного радника, у такому випадку, розподіляться між сторонами.