Росія проти естонської кільки

Латвія, Литва й Естонія Росію дратують давно. Претензії до Естонії формулюються звичайно навколо двох головних тем:

- порушення прав російськомовного населення й

- прикордонні проблеми.

У червні 2005 року була зірвана ратифікація російсько-естонського договору про границю. Росія фактично відкликала свій підпис після того, як естонські парламентарії внесли в преамбулу закону про ратифікацію ряд положень, у яких Москві доглянула натяки на визнання окупації й незаконності включення Естонії до складу СРСР.

З тих пор переговори по прикордонних договорах перебувають у патовій ситуації. Документи були підписані міністрами закордонних справ двох країн, і Естонія майже відразу їх ратифікувала. Однак російська сторона свій підпис відкликала.
Приводом для відкликання російського підпису під прикордонними договорами стала прийнята естонським парламентам преамбула до закону про їхню ратифікацію, у якій було дано посилання на Тартусский договір.

Тартусский договір

2 лютого 1920 року на Тартуской мирної конференції глави делегацій Естонії Яан Поска й Росії - Адольф Йоффе підписали договір, по якім Росія відмовилася від яких-небудь прав на Естонію й першої визнала de jure Естонську Республіку.
Підписаний у Тарту 2 лютого 1920 року мирний договір Естонії й Росії містив двадцять статей. За договором до Естонії відходили деякі райони Занаровья й Печорського краю (установлювана нинішнім договором границя проходить по території Печорського повіту, до 1940 року, що належав Естонії за умовами ТМД).
Сторони зобов'язалися не допускати на своїй території діяльності ворожих інший країні сил. У результаті бійці Північно-Західна біла армія Юденича, що відступила в Естонію, були там інтерновані, Росія у свою чергу розпустила, що воювала на Південному фронті дивізію Естонських червоних стрільців. За цим договором Естонія побрала на себе зобов'язання безстрокового нейтралітету й недопущення на свою територію іноземних військ.

Естонці, що проживали в Росії, і росіяни в Естонії одержували можливість повернутися на батьківщину. По Тартускому миру Естонія звільнялася від яких-небудь зобов'язань перед Росією, від боргів царського уряду й одержувала із золотого запасу Росії 11,6 тонни золота.
Естонія першої з національних окраїн Російської імперії знайшла самостійність: ослаблена громадянською війною Росія не змогла удержати владу над колишніми прибалтійськими губерніями. рмании.
Текст Тартуского мирного договору був вивезений у Швецію напередодні окупації Естонії Радянським Союзом в 1940 році й повернулися в Естонію тільки в 2004-ом.

Російсько-естонський договір про державний кордон був підписано 18 травня 2005 року. Згідно з підписаними документами, сторони уступають один одному по 128,6 гектара суши й по 11,4 кв. кілометра поверхні озер.
Естонія офіційно не пред'являє ніяких територіальних претензій до Росії. Ще в середині 1990-х років Естонія ясно дала зрозуміти, що готова відмовитися від границь, установлених Тартуским договором 1920 року й від будь-яких домагань на російські міста Печори й Івангород.
Однак відповідно підписаному 18 травня в Москві договору, 16,8 км державної границі між Росією й Естонією точно збігаються з лінією, позначеної Тартуским мирним договором 1920 року. Даний відрізок границі проходить по Теплім озеру, і на його внесенні в новий прикордонний договір наполягла естонська делегація.

Це дозволяло б Естонії підписати новий прикордонний договір відповідно до конституції країни, у якій говориться, що наземні границі Естонії визначені Тартуским мирним договором від 2 лютого 1920 року й іншими міжнародними договорами.

Загальна довжина естонсько-російської границі становить 333,7 км, з яких 207,5 км пролягає по суші й рікам, а 126,2 км по Псковському, Теплому й Чудскому озерам.

Наступним недружнім актом з боку Естонії Росія порахувала виражене нею збурювання із приводу будівництва Північно-Європейського газопроводу. Посилаючись на можливий збиток екології, проект засудили всі три країни Балтії. У якості відповідного заходу Росія підняла для них ціну на свій газ. З 1 січня 2006 року його прийде купувати за ціною 120-125 доларів за тисячу кубометрів.

Крім того, Росія закрила прикордонні пункти на російсько-естонській границі для риби й морепродуктов, увезених з Естонії, обґрунтувавши цей крок проблемами з підробленими документами й контрабандою. Россельхознадзор скоротив кількість митних пропускних пунктів, через які дозволено ввозити морепродукты із країн ЄС, України й Білорусії, з 50 до 5.

Естонський експорт морепродуктов у Росію становить одну п'яту частину всього рибного експорту країни. У Росію поставляються головним чином морожена кілька й салака.