Предмет і система митного права Європейського Союзу

Пункт 4 ст. 1 Митного Кодексу РФ прямо передбачає спрямованість митної політики РФ на гармонізацію й уніфікацію митного законодавства РФ із нормами міжнародного права й загальноприйнятою міжнародною практикою. Крім того, ч. 2 ст. 55 Угоди про партнерство й співробітництво відношення, що проголошує, партнерства між Російською Федерацією, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами і їх державами-членами, з іншого боку, від 24.06.1994 р. (далі – УПС 1994 р.), містить положення про те, що Росія і ЄС визнають необхідність вживання заходів для зближення своїх митних законодавств, а ч. 1 ст. 78 УПС 1994 р. передбачає, що ціллю співробітництва в області митної справи є досягнення сумісності митних систем Росії і ЄС. Активне співробітництво Росії і ЄС у митній сфері робить необхідним вивчення російськими вченими й практиками феномена митного права ЄС.

Говорячи про митне право ЄС, необхідно в першу чергу звернути увагу на те, що мова йде не про галузь внутрішньодержавного (національного) права й не про простій сумі правових норм митних законодавств усіх держав, що входять у ЄС, а про правові норми, що є складовою частиною принципово іншої, особливої правової системи, не відомої раніше, - правової системи інтеграційного об'єднання 25 держав, яка носить наднаціональний характер і усе ще перебуває в стадії формування і піддана постійним змінам.

Одним з істотних ознак даного інтеграційного об'єднання, яким є Європейський Союз, є те, що держави, що входять до його складу, утворюють між собою митний союз. Підписавши Римський Договір про установу Європейського Економічного Співтовариства 1957 року, статтею 9 якого передбачалося створення даного митного союзу, і встановивши на виконання своїх зобов'язань по створенню митного союзу з 1 липня 1968 року загальний митний тариф для всіх держав-членів ЄС, ці держави тим самим добровільно позбавили себе більшої частини свого митного суверенітету, передавши повноваження по правовім регулюванню в митній сфері «єдиному європейському законодавцеві». Із цього моменту правове регулювання митних правовідносин перестало бути предметом ведення держав-членів і стало винятковим предметом ведення ЄЕС. Другим найважливішим етапом становлення митного союзу ЄС стала кодифікація й систематизація правових актів ЄС в області митного регулювання - прийняття Митного Кодексу Європейського Співтовариства (утв. в 1992 році регламентом 2913/92, що й вступив у силу з 1 січня 1994 року) і регламенту 2454/93 про порядок застосування Митного Кодексу ЄС.

Однак не все коло митних правовідносин охоплений правовою регламентацією на рівні ЄС – деякі види цих правовідносин як і раніше регулюються національним законодавством держав-членів.

Отже, що ж входить у предмет правового регулювання митного права ЄС, будучи винятковим предметом ведення Європейського Союзу? На наш погляд, аналіз правових норм, що втримуються в джерелах європейського права, дозволяє зробити висновок про те, що предмет європейського митного права охоплює наступні 5 груп суспільних відносин:

1) відносини між ЄС і державами-учасниками ЄС по усуненню й недопущенню встановлення в торгівлі між державами-учасниками ЄС мит, імпортних зборів і інших платежів подібний ефект, що має, а також кількісних обмежень експорту й імпорту;

2) відносини між ЄС і державами-учасниками ЄС по встановленню єдиної митної території ЄС і встановленню й порядку зміни єдиного для всіх держав-учасників ЄС митного тарифу, застосовуваного в торгівлі із третіми країнами (країнами, що не входять зі склад ЄС);

3) відносини між ЄС і державами-учасниками ЄС по встановленню єдиних для всіх країн ЄС принципів переміщення товарів через митний кордон ЄС, включаючи встановлення єдиної товарної номенклатури, єдиних правил визначення країни походження товарів, єдиних митних процедур (включаючи правила митного оформлення товарів, приміщення товарів під певні митні режими), правил визначення розміру й порядку стягнення мит, виникнення й оплати (або повернення) митного боргу;

4) відносини між митними органами держав ЄС і особами, що переміщають товари й транспортні засоби через митний кордон ЄС, що виникають у зв'язку із зазначеним переміщенням;

5) відносини між митними органами держав ЄС і особами, що переміщають товари й транспортні засоби через митний кордон ЄС із приводу подачі скарги (апеляції) зазначеними особами на дії й розв'язку митних органів, за винятком дій і розв'язків, здійснених і прийнятих на підставі кримінально-правових норм.

Тепер послідовно розглянемо, у свою чергу, правове регулювання яких сфер суспільних відносин в області митної справи стосується компетенції держав-членів ЄС. Це наступні митні правовідносини, не охоплювані правовими нормами європейського митного права:

1) пов'язані із ввозом на територію держави-члена ЄС і вивозом з його території, а також транзитом:
- зброї й боєприпасів;
- товарів військового призначення,
- культурних цінностей,
- медикаментів,
- неядерних відходів промислового виробництва,
- товарів, у відношенні яких, держави-члени праві встановлювати обмеження або заборони ввозу, вивозу й транзиту в порядку, передбаченому ст. 30 Договору про Європейське Співтовариство (наприклад, деяких видів друкованої й відеопродукції - по мотиву захисту суспільної моралі (ст. 2 bis, ter Митного Кодексу Французької Республіки);

2) пов'язані із установленням і порядком стягнення різних спеціалізованих зборів (морського ввізного мита, якому обкладаються товари, увезені на французькі заморські території й департаменти) і автомобільних, портових, аеропортових і інших зборів, заснованих, наприклад, на технічних характеристиках автомобільних, водних і повітряних транспортних засобів, а не на властивостях товарів (установлення яких не порушує положення ст.23 Договору про Європейське Співтовариство й у відповідності зі сложившейся практикою Суду ЄС допускається);

3) пов'язані з порядком організації системи митних органів кожної держави-члена ЄС, визначення їх завдань, функцій, повноважень посадових осіб митних органів;

4) пов'язані із установленням заходів відповідальності й порядку залучення до неї за порушення митних правил (установлених уже, у свою чергу, на рівні ЄС), а також порядок розгляду митних суперечок. У кожному з держав ЄС види й заходу відповідальності за порушення тих самих єдиних для всіх членів ЄС митних правил, а також процедура залучення до цієї відповідальності суттєво відрізняються. Так, у Голландії існують спеціалізовані митні суди; у Франції велика кількість порушень митного законодавства - кримінально карне, у той час як у ФРН деякі з тих же самих діянь утворюють склад лише адміністративних правопорушень.

Таке «горизонтальне» співвідношення митного права ЄС і національного митного права. «Вертикальне» же співвідношення обумовлене природою права ЄС, норми якого мають пряма дія й безумовна пріоритет по юридичній чинності над нормами національного права держав-членів ЄС.
Більшістю західно-європейських учених митне право не зізнається поки ще самостійною галуззю права в тому значенні, у якому ними є, наприклад, трудове або податкове право, однак деякі з них уважаються, що саме особливий, специфічний характер митного права обґрунтовує допустимість визнання його повноправною самостійною галуззю публічного права, що включає в себе три такі подотрасли як фіскальне митне право, економічне митне право, а також сукупність норм, що регулюють порядок дозволу митних суперечок і застосування відповідальності за порушення митного законодавства.
На наш погляд, при вивченні митного права ЄС необхідно розрізняти в його системі дві подотрасли, що суттєво відрізняються друг від друга по предмету й методу правового регулювання, джерелам правових норм, але у своїй єдності регулюючих два основні аспекти митних відносин у ЄС:

організаційно-базисний аспект митного права ЄС – сукупність норм первинного1 і вторинного2 права ЄС, що регулюють відносини між ЄС і державами-членами ЄС із приводу реалізації єдиної митної політики ЄС як усередині Митного союзу ЄС, так і у відносинах із третіми країнами;

функціональний аспект митного права ЄС - сукупність норм первинного й вторинного права ЄС, а також норм національного митного права держав-членів ЄС, що регулюють суспільні відносини між митними органами держав-членів ЄС і фізичними і юридичними особами із приводу переміщення зазначеними особами товарів і транспортних засобів через митний кордон ЄС.