Експортуємо в Білорусь

Наша організація почала відвантажувати свою продукцію іноземному покупцеві. Її перевезення автотранспортом здійснює білоруський перевізник. Поряд із продукцією, що відправляється на експорт, ми працюємо й на внутрішній ринок.

У зв'язку із цим прошу відповісти на наступні питання.

1. Як краще визначити в контракті момент переходу права власності: при передачі перевізникові або за фактом вручення покупцеві?
2. Як розподілити витрати й ПДВ?
3. Як ураховувати "вхідний" ПДВ для експортних операцій, коли виникає право на
відрахування?
4. Якщо в CMR є оцінки місцевої випускаючої митниці й білоруської прикордонної, а оцінки російського прикордонного митного органа ні, потрібно чи крім цих оцінок одержувати ще якесь підтвердження перетинання границі?

ТОВ "Леспром"

1. Визначення моменту переходу права власності - це питання домовленості сторін, який слід вирішувати з урахуванням усіх аспектів їх взаємин. Перехід права власності, передбачений в експортному договорі, для визначення моменту податкової бази по ПДВ не важливий. Датою визначення податкової бази відповідно до п. 9 ст. 167 НК РФ буде або останній день місяця, у якім зібраний пакет документів по ст. 165 НК РФ, або день відвантаження, якщо пакет документів на 181-й день не зібраний. Причому датою відвантаження товару зізнається дата першого за часом складання первинного документа, оформленого на покупця, перевізника (Лист від 28.02.2006 N ММ-6-03/202@). З погляду податку на прибуток дохід від реалізації виникне в момент переходу права власності у відповідності зі ст. 39 НК РФ, ст. 249 НК РФ (Лист Мінфіну РФ від 20.07.2006 N 03-03-04/1/598).

2-3. При здійсненні операцій, оподатковуваних ПДВ по різних ставках, організації необхідно вести роздільний облік сум "вхідного" ПДВ по товарах (роботам, послугам), використовуваним у процесі виробництва й реалізації послуг, оподатковуваних по ставках 18% і 0%, оскільки згідно п. 6 ст. 166 НК РФ сума ПДВ по операціях реалізації товарів (робіт, послуг), оподатковуваних у відповідності зі ст. 164 НК РФ по нульовій ставці, обчислюється окремо по кожній такій операції згідно з порядком, установленим п. 1 ст. 166 НК РФ.

У Податковому кодексі РФ правила роздільного обліку "вхідного" ПДВ не встановлені. У цьому випадку платник податків повинен самостійно розробити методику ведення такого обліку й відбити її у своїй обліковій політиці для цілей бухгалтерського обліку й оподатковування (п. 10 ст. 165 НК РФ).

Роздільний облік повинен бути організований так, щоб підтвердити обґрунтованість застосування податкових відрахувань по матеріальних ресурсах (роботам, послугам), використовуваним при виробництві й реалізації продукції усередині країни й на експорт. Суми "вхідного" ПДВ, що ставляться до прямих витрат, використовуваних для виробництва експортної продукції, підлягають відрахуванню, після того як буде зібраний повний пакет документів по експорту, передбачений ст. 165 НК РФ.

Відносно прямих витрат необхідно забезпечити аналітичний облік витрат і відповідних сум ПДВ, використовуючи субрахунку першого й другого порядку, по наступних напрямках:

- призначені (непризначені) для виробництва й реалізації продукції на експорт;

- підтверджений (непідтверджений) факт експорту в частині сум ПДВ по витратах,

використаним для виробництва експортної продукції.

Розподіл суми ПДВ по непрямих витратах (загальногосподарським і загальновиробничим) можна робити декількома способами: - виходячи з вартості відвантаженої продукції, за аналогією з розрахунками, прописаним у п. 4 ст. 170 НК РФ. Для цього визначається пропорція, необхідна для розподілу непрямих витрат і відповідних сум ПДВ. Даний варіант є найбільш простим і доступним;

- пропорційно економічно обґрунтованому показнику, наприклад величині прямих витрат (сировини, заробітної плати і т.д.), списаних на фактичну собівартість тієї й іншої продукції.

"Загальні" суми ПДВ можна враховувати на окремому субрахунку "ПДВ по операціях, оподатковуваних по різних ставках" рахунку 19. Після розподілу ПДВ суми податку переносяться внутрішньою проводкою на субрахунку першого порядку "ПДВ по операціях, оподатковуваних по ставці 0%" і "ПДВ по операціях, оподатковуваних по ставках 18% і 10%".

Суми ПДВ, пред'явлені постачальниками товарів (робіт, послуг), використаних для виробництва й реалізації експортних товарів, відповідно до п. 3 ст. 172 НК РФ підлягають відрахуванню на підставі окремої податкової декларації, а також документів, що підтверджують правомірність застосування нульової ставки ПДВ і передбачених ст. 165 НК РФ. Якщо зазначені суми ПДВ раніше були прийняті до відрахування як стосовні до внутрішніх поставок (підприємство не припускало поставляти продукцію на експорт), то такі суми податку підлягають відновленню. Відновлення цих сум податку повинне проводитися не пізніше того податкового періоду, у якім проводиться оформлення регіональними митними органами вантажних митних декларацій на вивіз товарів у режимі експорту (Лист Мінфіну РФ від 11.11.2004 N03-04-08/117).

Якщо експорт продукції проводиться в Республіку Білорусь, враховуючи, що при цьому не потрібно оформлення вантажної митної декларації, відновлення раніше прийнятих відрахувань, на наш погляд, необхідно здійснити не пізніше дати висновку експортного контракту.