Правове регулювання ОЕЗ у Росії

Особливі економічні зони (далі - ОЕЗ) зі статусом вільних митних зон являють собою порівняно нове явище для російської дійсності. Діяльність по створенню таких зон на території Російської Федерації почалася в 1996 році, коли був прийнятий Федеральний закон « Про особливу економічну зону в Калінінградській області». Далі, трьома роками пізніше, була створена ще одна ОЕЗ – у Магаданській області.

На сьогоднішній день іде активне формування законодавчої бази, що регулює порядок створення й функціонування ОЕЗ. Причиною цьому служать явні переваги й вигоди, які держава й підприємці одержують від створення таких зон. Для початку слід зазначити, що на територіях подібного роду діють пільгові податковий і митний режими, що, без сумніву, повинне сприяти залученню як іноземних, так і вітчизняних інвестицій в обробні сектори промисловості.

Більше того, розв'язок про створення ОЕЗ на конкретній території ухвалюється за результатами конкурсу. Відповідно, це повинне стимулювати розвиток регіонів, зокрема, сприяти вирівнюванню рівня їх економічного розвитку.

Діяльність у таких зонах повинна благотворно впливати на розвиток високотехнологічних галузей вітчизняної промисловості й сфери послуг, а незабаром – із прийняттям виправлень до Федерального закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації» і створенням третього типу ОЭЗ (туристсько-рекреаційних) – і на розвиток сфери туризму з метою доведення його до міжнародного рівня.

У даний момент правовий статус даних утворів регулюється в основному Федеральним законом « Про особливі економічні зони в Російській Федерації», а також федеральними законами, присвяченими безпосередньо конкретних особливим економічним зонам, зокрема, ОЭЗ Калінінградської області й Магаданської області.

Поняття особливої економічної зони дається в статті 2 Федерального закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації». Під ОЭЗ слід розуміти певну частину території Російської Федерації, на якій діє особливий режим здійснення підприємницької діяльності. Повноваженнями по присвоєнню території статусу ОЭЗ має Уряд Російської Федерації. Також Уряд Російської Федерації визначає ті види діяльності, які будуть здійснюватися в рамках конкретної ОЭЗ.

Слід зазначити, що відповідно до російського законодавства на території Російської Федерації можливе створення ОЭЗ наступних типів: промислово-виробничих і техніко-впроваджувальних. У цьому випадку потрібно мати на увазі, що Закон висуває різні вимоги до організації ОЭЗ того або іншого типу, зокрема, це стосується площі території, використовуваної під ОЭЗ, правового режиму використовуваних земельних ділянок і майна, порядку висновку угоди й подачі спеціальної документації для здійснення діяльності на території ОЭЗ.

Необхідно мати на увазі, що список вимог, пропонованих до ОЭЗ, не обмежується лише перерахованими вище. Пункти 4 і 5 статті 5 Закону передбачають перелік видів діяльності, які заборонено здійснювати на території ОЭЗ, зокрема, це житлове будівництво, переробка корисних копалин, переробка лома чорних і кольорових металів, виробництво й переробка підакцизних товарів, за винятком легких автомобілів і мотоциклів. Більше того, як уже було відзначено вище, Уряд визначає список дозволених видів діяльності для кожної конкретної ОЭЗ.

Діяльність на території ОЭЗ здійснюється на підставі угоди про ведення промислово-виробничої або техніко-впроваджувальної діяльності. Дані угоди полягають із резидентами ОЭЗ. Поняття резидента промислово-виробничої ОЭЗ дається в статті 9 Федерального закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації»: їм є комерційна організація, за винятком унітарного підприємства, зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації на території відповідного муніципального утвору, що й уклала з органами керування ОЭЗ угода про ведення промислово-виробничої діяльності.

Що ж стосується поняття резидента техніко-впроваджувальної ОЭЗ, то відмінність полягає лише в тому, що їм може бути як комерційна організація, так і індивідуальний підприємець, і в цьому випадку з особою полягає угода про ведення техніко-впроваджувальної діяльності. При цьому слід зазначити, що індивідуальні підприємці й комерційні організації, що не є резидентами ОЭЗ, також має право здійснювати підприємницьку діяльність на території ОЭЗ, однак їх діяльність не буде регламентуватися нормами законодавства про особливі економічні зони.

Статус резидента особа здобуває з моменту внесення відповідної до запису до реєстру резидентів ОЭЗ. Позбавлення статусу проводиться в судовому порядку на підставах, передбачених Законом; зокрема, це може мати місце при кількаразовім істотнім порушенні резидентом ОЭЗ податкового й/або митного законодавства.

Резидент ОЭЗ має право здійснювати промислово-виробничу або техніко-впроваджувальну діяльність на території ОЭЗ, а якщо бути точніше – тільки ті види діяльності, які дозволені на території конкретної ОЭЗ і передбачені угодою. Як правило, заборона на здійснення конкретних видів діяльності може встановлюватися Урядом Російської Федерації при створенні конкретної ОЭЗ. Як приклад можна привести положення, що втримується в пункті 10 статті 4 Федерального закону « Про особливу економічну зону в Калінінградській області й про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації», яке встановлює цільові обмеження для інвестиційних проектів резидентів. Згідно із цією статтею, інвестиційний проект не може бути спрямований, зокрема, на видобуток нафти, газу, надання послуг у цих областях; на виробництво алкогольної продукції, тютюнових виробів і інших підакцизних товарів ( за винятком легкових автомобілів і мотоциклів).
Як ми вже відзначали, однієї із завдань створення ОЭЗ на території Російської Федерації є залучення інвестиційних засобів. У зв'язку з этим ОЭЗ характеризуються пільговим режимом оподатковування для резидентів цих зон. У відповідності зі статтею 36 Закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації» оподатковування резидентів ОЭЗ здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації про податки й збори. Слід мати у виді, що у відповідності зі статтею 1 Федерального закону « Про внесення змін у деякі законодавчі акти у зв'язку із прийняттям Федерального закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації» у статті Податкового Кодексу були внесені істотні зміни й доповнення, що зачіпають умови оподатковування резидентів ОЭЗ. Зокрема, ці зміни стосуються наступних податків – ПДВ, акцизів, єдиного соціального податку, податку на прибуток організацій, податку на майно організацій і земельного податку. Нижче розглянутий ряд таких змін.

Одне з нововведень стосується особливостей оподатковування при переміщенні товарів через митний кордон РФ. Відповідно до внесених змін ПДВ не сплачується при приміщенні товарів під митний режим вільної митної зони з метою наступного вивозу цих товарів і продуктів їх переробки відповідно до митного режиму експорту або в інших цілях. При наступному ж вивозі зазначених товарів за межі території ОЭЗ або при передачі або продажі цих товарів на території ОЭЗ особам-нерезидентам такої зони ПДВ обчислюється й сплачується в загальному порядку, установленому Податковим Кодексом РФ.
ПДВ обчислюється відповідно до податкової ставки 0 % при реалізації товарів, поміщених під митний режим вільної митної зони за умови вистави в податкові органі документів, передбачених підпунктом 5 пункту 1 статті 165 Податкового Кодексу РФ, а саме:

- контракту з резидентом ОЭЗ (або копії контракту);

- платіжних документів про оплату товарів;

- копії свідчення про реєстрацію особи як резидента ОЭЗ;

- митної декларації з оцінками митного органа про випуск товарів відповідно до митного режиму вільної митної зони.

Також оподатковування проводиться по податковій ставці 0 % при реалізації робіт і послуг, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і реалізацією товарів, вивезених у митному режимі експорту, а також товарів, поміщених під митний режим вільної митної зони. Це положення поширюється на роботи й послуги із супроводу, транспортуванню, навантаженню й перевантаженню експортованих за межі території РФ товарів і імпортованих у РФ, виконувані російськими перевізниками, а також роботи й послуги з переробки товарів, поміщених під митний режим переробки товарів на митній території.

Що стосується податку на майно організацій, якому присвячена глава 30 Податкового Кодексу РФ, то відповідно до пункту 17 статті 381 від оподаткування на майно організацій звільняються організації відносно майна, що враховується на балансі організації-резидента ОЭЗ, протягом 5 років з моменту постановки майна на облік. Це доповнення поліпшує положення платників податків-резидентів ОЭЗ, що мають майно на балансі в якості основних засобів, причому в цьому випадку пільга поширюється й на майно, передане в тимчасове володіння, користування, розпорядження, довірче керування або внесене в спільну діяльність. Однак дане положення поширюється лише на комерційні організації. Аналогічна пільга не надана індивідуальним підприємцям, що є резидентами ОЭЗ, відносно податку на майно фізичних осіб.

Відносно сплати земельного податку, якому присвячена глава 31 Податкового Кодексу РФ, є наступне істотне доповнення: організації-резиденти ОЭЗ звільняються від сплати земельного податку строком на 5 років з моменту виникнення права власності на наданий їм земельна ділянка. Це правило знов-таки поширюється лише на комерційні організації. Однак звільнення від сплати земельного податку для індивідуальних підприємців-резидентів ОЭЗ може бути встановлене нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворів.

Вертаючись до митного режиму, що діє на території ОЭЗ, слід зазначити, що в цьому випадку мова йде про митний режим вільної митної зони. До 1 січня 2006 року митний режим вільної митної зони визначався положеннями чотирьох федеральних законів, центральне місце серед яких займав Митний Кодекс 1993 року, а саме – глава 12 Кодексу.

Однак з 1 січня 2006 року глава 12 Митного Кодексу РФ у частині даного митного режиму припинила свою дію. Відповідно, на даний момент зазначений митний режим регламентується статтею 37 Федерального закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації», а також главою 3 Федерального закону « Про особливу економічну зону в Калінінградській області й про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації» і статтею 6 Федерального закону « Про особливу економічну зону в Магаданській області».

Відповідно до Закону « Про особливі економічні зони в Російській Федерації», де втримуються найбільш загальні положення, на території ОЭЗ діє митний режим вільної митної зони. Згідно з вимогами цього режиму іноземні товари розміщаються й використовуються в межах території ОЭЗ без сплати мит і ПДВ, а також без застосування до зазначених товарів заборон і обмежень економічного характеру, а російські товари розміщаються й використовуються на умовах, застосовуваних до вивозу відповідно до митного режиму експорту зі сплатою акцизу й без сплати вивізних мит.

Під митний режим вільної митної зони можуть бути поміщені наступні категорії товарів:

1) товари, увезені на митну територію РФ із територій іноземних держав;

2) товари, увезені на територію ОЭЗ із іншої частини митної території РФ;

3) товари, що перебувають на території ОЭЗ, що й здобуваються в осіб, що не є резидентами ОЭЗ.

З такими товарами допускається здійснення будь-яких операцій, якщо такі операції відповідають умовам угод про ведення тієї або іншої діяльності й не заборонені Урядом Російської Федерації.

Що стосується сучасних тенденцій розвитку ОЭЗ, то на сьогоднішній день має місце активна діяльність уповноважених державних органів у сфері створення ОЭЗ. 28 листопада 2005 року відбулося засідання конкурсних комісій з відбору заявок на ОЭЗ техніко-впроваджувального й промислово-виробничого типів. За результатами конкурсу в Російській Федерації було створено шість нових особливих економічних зон – чотири ОЭЗ техніко-впроваджувального типу (у Москві, Московській області, Санкт-Петербургові й Томської області) і дві ОЭЗ промислово-виробничого типу (у Липецкой області й Татарстані).

На сьогоднішній день відносно цих зон уже приступилися до роботи територіальні Керування Федерального агентства по керуванню ОЭЗ, а також Експертна рада по техніко-впроваджувальним ОЭЗ і Наглядацькі ради по шести вищевказаним ОЭЗ. Більше того, у Липецкой, Томської, Московської областях і республіці Татарстан прийняті закони, що закріплюють пільги по оподатковуванню резидентів ОЭЗ.

Іншою важливою подією в сфері організації й діяльності ОЭЗ стало прийняття Державною Думою Російської Федерації 17 березня 2006 року в першім читанні законопроекту про створення нового типу ОЭЗ – рекреаційний^-рекреаційних-рекреаційні-туристсько-рекреаційних. На зазначених територіях приблизно буде здійснюватися діяльність по створенню, реконструкції, розвитку об'єктів інфраструктури туризму й відпочинку, а також по наданню послуг у цій сфері.

Слід зазначити, що рекреаційний^-рекреаційні-туристсько-рекреаційні зони мають ряд особливостей, серед яких можна виділити, наприклад, те, що вони, на відміну від виробничий^-виробничих-виробничі-промислово-виробничих і впроваджувальний^-впроваджувальних-впроваджувальні-техніко-впроваджувальних ОЭЗ, можуть створюватися на територіях відразу декількох муніципальних утворів. Резидентам таких ОЭЗ будуть надані різні податкові пільги, зокрема, планується звільнення резидентів туристсько-рекреаційних зон протягом перших п'яти років від сплати податку на майно й земельного податку.

Згідно із прогнозами даний законопроект буде прийнятий найближчим часом.

На першому етапі планується створення декількох подібних зон, і пріоритети при розгляді конкурсних заявок, швидше за все, будуть віддані Краснодарському краю, Байкалу й Поволжю.

Уважається, що за рахунок притягнутих інвестиційних засобів цей новий тип ОЭЗ дасть можливість підняти внутрішній туризм на такий рівень, що в майбутньому він зможе конкурувати з міжнародним.

Більше того, 6 квітня 2006 року Комітетом Ради Федерації по економічній політиці, підприємництву й власності був організований круглий стіл, у ході якого був розглянутий проект Федерального закону « Про внесення змін і доповнень у Федеральний закон від 22 липня 2005 року № 116-ФЗ « Про особливі економічні зони в Російській Федерації». Він передбачає створення на території морських і річкових портів і аеропортів нового типу особливих економічних зон – портових. Головною метою створення таких утворів на території Російської Федерації є підвищення рівня надаваних портових послуг, а також реконструкція й подальший розвиток портової інфраструктури. На даний момент проект закону проходить стадію узгодження.

Також варто відзначити, що в цей час підготовлене пропозицію про створення спеціального вповноваженого органа, який би управляв особливими економічними зонами – спеціалізованої керуючої державної компанії. Приблизно, ця компанія повинна бути створена в найкоротший термін, щоб відразу ж приступитися до виконання своїх функцій у сфері керування ОЭЗ. На чолі компанії буде перебувати Наглядацька рада, що полягає, зокрема, із представників Міністерства економічного розвитку й торгівлі РФ і Міністерства фінансів РФ.

У кожному разі ситуація, яка зложилася на сьогоднішній день, свідчить про те, що діяльність держави в сфері розвитку законодавства, що стосується правового регулювання статусу особливих економічних зон Російської Федерації й порядку здійснення діяльності на таких територіях, буде розвиватися й надалі. Серед пріоритетних напрямків такої діяльності слід виділити наступні: більш конкретне законодавче регламентування митного режиму вільної митної зони, створення структури спеціалізованих державних органів для більш ефективного управління особливими економічними зонами, а також розробка й прийняття законопроекту про створення на території Російської Федерації четвертого типу особливих економічних зон – вільних портів.