Кіно й німці

Предметом договору є не купівля-продаж фільму або плівки із записом фільму, а право на надання послуг з поширення фільму як результат інтелектуальної діяльності ( у тому числі невиняткових прав на них), який сам по собі не є товаром. Що також підтверджується в постанові ВАС від 16 вересня 2004 р. № 6579/04.

Фільм з погляду митного законодавства не може бути товаром. На це вказує й та обставина, що об'єкти ИС не втримуються в товарній номенклатурі ВЭД.

Однак при ввозі на територію РФ товарів, що містять об'єкти ИС, що й передбачають виплату роялті ліцензіарові, при визначенні ТС цих товарів митниця враховує розмір роялті(!) і нараховує «відповідні» платежі. При цьому норма Закону « Про митний тариф», що регулює питання, зовсім не береться до уваги.

Російські ліцензіати терплять матеріальний збиток, при цьому страждає їхня репутація. А подібна митна «відсебенькки» входить у суперечність із чинним російським митним законодавством і міжнародною практикою. Стаття 19.1 Закону « Про митний тариф» поширюється на товари, а не на права інтелектуальної власності. Тому включення будь-яких ліцензійних платежів у вартість товару суперечить її положенням і принципам митного законодавства, яке регулює порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, а не об'єктів ИС.

При експорті товарів, що містять об'єкти ИС (наприклад, програми для комп'ютерів), умови включення роялті в митну вартість повністю дотримуються. Однак державні органі завжди кваліфікують такі операції як надання послуг2, а ввіз аналогічних товарів на територію РФ – як поставку товару3.

Також слід прийняти в увагу той факт, що в подібних випадках ліцензіат не тільки змушено виплачувати незаконно обчислені митні платежі, але й зазнає подвійному обкладанню ПДВ. При ввозі на територію РФ ліцензійні платежі включаються в митну вартість і підлягають обкладанню ввізним ПДВ, а в момент виплати роялті ліцензіатові доводиться вдруге платити цей податок4.