Митні суперечки про митні збори

Постановою Уряду РФ від 10 березня 2009 р. № 220 « Про внесення зміни в постанову Уряду Російської Федерації від 28 грудня 2004 р. № 863» розв'язалося багаторічне протистояння митниці й учасників зовнішньоекономічної діяльності щодо обов'язку сплати митних зборів за митне оформлення при подачі тимчасових і повних митних декларацій.

До останнього моменту ситуація зі сплатою митних зборів виявила ще й розбіжність у поглядах на тлумачення Митного кодексу РФ між Федеральною митною службою РФ і Вищим Арбітражним судом РФ.

Так, у постанові Президії ВАС РФ від 8 липня 2008 р. № 4574/08 відзначалося, що вистава тимчасова й повної митних декларацій у сукупності з іншими необхідними митними операціями становлять митне оформлення товару як єдину митну процедуру. У зв'язку із цим сплата митного збору за митне оформлення товарів при подачі тимчасової митної декларації є оплатою всіх дій митних органів по митнім оформленню товару в рамках періодичного тимчасового декларування даних товарів і виключає повторну сплату митних зборів при виставі повної митної декларації.

Зі своєї сторони Федеральна митна служба РФ відреагувала на дану постанову Президії ВАС РФ листом від 8 жовтня 2008 р. № 01-11/41807 « Про митні збори за митне оформлення» з інструктивними рекомендаціями про те, що у зв'язку з відсутністю в Митному кодексі РФ і в постанові Уряду РФ від 28 грудня 2004 р. № 863 « Про ставки митних зборів за митне оформлення товарів» однозначної норми, що визначає порядок сплати митних зборів за митне оформлення при застосуванні процедури періодичного тимчасового декларування товарів, установленого статтею 138 Митного кодексу РФ, тимчасово, до особливої вказівки, стягнення митних зборів за митне оформлення слід здійснювати як при подачі тимчасових митних декларацій, так і при подачі повних митних декларацій. Повернення сум митних зборів за митне оформлення, сплачених при подачі повних митних декларацій, може здійснюватися тільки на підставі розв'язків, що вступили в законну силу, судів, прийнятих по конкретних обігах учасників зовнішньоекономічної діяльності.

І от наступає нормативна розв'язка правових різночитань, суть якої полягає в обов'язковості сплати митного збору за митне оформлення двічі, як при подачі тимчасової митної декларації, так і при подачі повної митної декларації у відношенні тих самих товарів.

Очевидно, що розв'язок не на користь бізнесу. Не зовсім зрозуміла і юридична мотивація його прийняття. Імовірно в умовах світової фінансової кризи, а також істотного зниження зовнішньоторговельного товарообігу, кожне додаткове джерело бюджетних вступів набуває особливого значення.