Митне оформлення вантажів дипломатичних (консульських) представництв

Історично в митному праві склалась окрема категорія осіб, що має право на митні пільги, як у частині сплати митних платежів, так і в частині проведення митного оформлення й митного контролю. Базуються пільги (привілеї, переваги) на статусі й імунітетах даних осіб, установлених міжнародними конвенціями й договорами, такими як, Віденська конвенція про дипломатичні зносини ( 1961 р.), Віденська конвенція про консульські зносини ( 1963 р.), Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру ( 1975 р.), а також угодами й договорами між Урядом Російської Федерації й міжнародними організаціями, наприклад, Угодою між Європейським Космічним агентством і Урядом Російської Федерації про установу в Російській Федерації Постійного Представництва Європейського Космічного агентства і його статусі.

Дані організації підрозділяються на постійні й тимчасові. Серед постійних органів розрізняють дипломатичні представництва, консульські представництва, постійні представництва при міжнародних організаціях. До тимчасових дипломатичних органів ставляться делегації на конгресах і конференціях, на переговорах у спеціальних міжнародних комісіях (слідчих, єднальних і т.д.), групи представників держав зі спеціальною місією.

Привілеї й імунітети організації залежно від її статусу можуть включати недоторканність приміщень і архівів, волю зносин зі своїм урядом, включаючи використання дипломатичної пошти, митні пільги, імунітет від судового переслідування й ін.

Особисті привілеї й імунітети іноземних осіб також залежать від його статусу й передбачають особисту недоторканність дипломата, імунітет від судового переслідування, звільнення від певних форм митного контролю (наприклад, митного огляду особистого багажу дипломата), митні пільги й ін. Дипломатичні імунітети й привілею в повному обсязі надаються главі держави, главі представництва, міністрові закордонних справ і звичайно главам інших вищих установ держави під час знаходження їх на іноземній території. Особи, що користуються дипломатичними привілеями й імунітетами, без шкоди для цих привілеїв і імунітетів, зобов'язано поважати закони держави перебування. У випадку їх порушення вони можуть бути оголошені персоною нон ґрата.

Митні органі при декларуванні товарів даної категорії осіб керуються главою 25 «Переміщення товарів окремими категоріями осіб» (ст. 298-308) Митного кодексу РФ (ТК РФ), що встановлює спеціальну митну процедуру, яка передбачає митне оформлення в спрощеному порядку для дипломатичних, консульських і інших офіційних представництв іноземних держав (наприклад, спеціальних місій, представництв держав при міжнародних міжурядових організаціях), міжнародних організацій, а також для співробітників (іноземних осіб) даних організацій, у митних органах, установлених ФТС Росії, тому що потрібні спеціальні пізнання співробітників митних органів.

Митне оформлення в спрощеному порядку (декларування шляхом подачі заяви), уведене наказом ГТК Росії від 10 жовтня 2002 р. № 1087 « Про твердження правил переміщення через митний кордон Російської Федерації товарів окремими категоріями іноземних осіб» у цей час поширюється тільки на дипломатичні й консульські представництва іноземних держав. Відносно міжнародних організацій діє стандартна процедура митного оформлення з повним умовним звільненням від митних платежів .

Основні нормативні акти ФТС Росії були прийняті до вступу нового митного кодексу й базуються на застарілих поняттях російського законодавства, що створює певні труднощі із тлумаченням даних нормативних актів. Частина понять не чітко сформульовані або їх формулювання взагалі відсутні. Наприклад, у Митному кодексі використовуються поняття: товари, призначені для офіційного користування; товари, призначені для особистого користування; товари, призначені для сімейного користування; товари для первісного обзаведення, а наказ ГТК Росії від 10 жовтня 2002 р. № 1087 дає визначення тільки для товарів, призначених для офіційного користування, і товарів, призначених для особистого користування.

При визначенні товару, призначеного для офіційного користування, як товару, увезеного (, що вивозиться) винятково для виконання представництвами своїх функцій, передбачених Віденською конвенцією про дипломатичні зносини й Віденською конвенцією про консульські зносини, використовується відсильна норма. Дані функції (ст.3 Віденською конвенцією про дипломатичні зносини й ст.5 Віденською конвенцією про консульські зносини) зводяться до представництва держави, захисту його інтересів і сприянню в розвитку торговельних, економічних, культурних і наукових зв'язків між державою, що представляється державою й, перебування, а також заохоченню дружніх відносин між ними й сприянню в їхньому розвитку. У результаті виходить, що співробітник митного органа повинен визначити, наскільки конкретна партія ввезеного товару відповідає загальним функціям представництва.

Митний кодекс РФ для характеристики прав іноземних осіб використовує кілька понять (митна пільга, привілей, перевага).
Митну пільгу можна трактувати як виключення із загальноприйнятих норм митного законодавства при переміщенні товарів окремими категоріями осіб через митний кордон РФ, що випливає з міжнародних зобов'язань РФ або надані РФ в однобічному порядку. У митні пільги входять тарифні пільги, спрощений порядок митного оформлення, звільнення від певних форм митного контролю.

Поняття привілею й переваги ширше, чим поняття митної пільги й містять у собі крім митних пільг пільги немитного характеру. Віденська конвенція про дипломатичні зносини використовує поняття привілею, а у Віденській конвенції про консульські зносини – переваги й привілеї. Не зовсім зрозуміло, у чому відмінність поняття переваги ( виключне право, надане кому-небудь) від поняття привілею (вигода, перевага; виключне право на що-небудь; привілей), використовуваних у митному кодексі.

Необхідно також відзначити, що стаття 8 ТК РФ «Дія міжнародних договорів Російської Федерації в області митної справи» у випадку виникнення протиріч між міжнародним договором і Митним кодексом, установила пріоритет міжнародно-правової норми.
З обліком вищевикладеного, можна відзначити наступні особливості митного оформлення вантажів, переміщуваних іноземними представництвами:

1. Митне оформлення й митний контроль регламентується нормами російського законодавства й міжнародного права, що мають пріоритет над російським. При митнім оформленні використовуються митні акти, що базуються на застарілих поняттях Митного кодексу РФ і інших російських нормативних актах;
2. Місця митного оформлення вантажів, визначені ФТС Росії, що накладає обмеження на організацію перевезення й митного оформлення, і створює складності при відправленні (одержанні) вантажів з використанням експрес-перевізників;
3. Іноземні представництва і їх співробітники мають судовий імунітет, що накладає обмеження на виробництво по справах про адміністративним правопорушенням у сфері митної справи й на їхній розгляд;
4. Іноземні представництва звільнені від сплати митних платежів;
5. У випадку виникнення проблем іноземні представництва мають можливість звертатися в МЗС Росії й ФТС Росії для їхнього розв'язку або використовувати принцип взаємності для введення обмежень відносно російських представництв і їх співробітників в іноземних країнах.

Очевидно, що, незважаючи на гадану простоту митного оформлення дипломатичних вантажів, порядок митного оформлення й митного контролю й нормативні акти в даній області потребують переробки у зв'язку зі змінами в російськім законодавстві з урахуванням принципу взаємності, тому що у випадку обмеження діяльності даних організацій можуть бути накладені відповідні обмеження на співробітників російських представництв в іноземних державах. Але з іншої сторони нечіткість формулювань і ослаблення контролю приводить до зловживань і контрабанді в даній сфері.