Митне регулювання й митне законодавство

Прийняття в 2003 році другого Митного кодексу Російської Федерації вивело сферу митного регулювання й, відповідно, митного правозастосування на інший, якісно новий рівень.

З погляду систематизації митних правил даний рівень може бути охарактеризований кодифікацією (об'єднанням в одному документі) значного обсягу положень, що раніше визначали статус учасників митних правовідносин на рівні підзаконних нормативних правових актів. Звідси більшість статей Митного кодексу Російської Федерації (далі - ТК РФ) стали містити норми прямої дії, структуровані у відповідних главах і розділах закону.
Орієнтація на світові стандарти здійснення митних процедур (Міжнародну Конвенцію про спрощення й гармонізації митних процедур) змінила концепцію митного регулювання убік сприяння здійсненню зовнішньоекономічних операцій.

Однак пріоритети в митнім регулюванні полягають не тільки в створенні сприятливих умов для учасників зовнішньоекономічної діяльності, але й у забезпеченні державних інтересів.

Змістом державного інтересу продовжує залишатися захист економічних і політичних інтересів РФ. Не випадково абзац другий пункту 1 статті 1 Митного кодексу РФ установлює, що митне регулювання здійснюється не тільки відповідно до митного законодавства, але й відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, що передбачають застосування до переміщуваних через границю товарів заборон і обмежень.

Наприклад, відповідно до частини 1 статті 1 ФЗ " Про основи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності" даний законодавчий акт визначає основи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, повноваження РФ і суб'єктів РФ в області зовнішньоторговельної діяльності з метою забезпечення сприятливих умов для зовнішньоторговельної діяльності, а також захисту економічних і політичних інтересів РФ.

Таким чином, митне регулювання являє собою діяльність по встановленню порядку й правил, при дотриманні яких особи реалізують право на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон Російської Федерації (абзац 1 пункту 1 статті 1 ТК РФ), що припускає створення сприятливих умов (митних правил) для переміщення товарів, заснованих на врахуванні інтересів держави.

Інакше кажучи, митне регулювання - це не самі митні правила, а діяльність, пов'язана з їхнім установленням, зміною, внесенням необхідних доповнень або скасуванням окремих з них.

Згідно з пунктом "ж" статті 71 Конституції Російської Федерації митне регулювання перебуває у віданні Російської Федерації. Відповідно компетенцією в даній області наділені тільки федеральні органі державної влади.

До таких федеральних органів ставляться:

- Президент Російської Федерації;
- Федеральні Збори Російської Федерації;
- Уряд Російської Федерації;
- федеральне міністерство, уповноважене в області митної справи.

У цей час існує кілька федеральних міністерств, уповноважених в області митної справи:

- Міністерство економічного розвитку й торгівлі Російської Федерації (є федеральним органом виконавчої влади, що здійснюють функції по виробленню державної політики й нормативно-правовому регулюванню в сфері митної справи);
- Міністерство фінансів Російської Федерації (здійснює функції по виробленню державної політики й нормативно-правовому регулюванню в сфері митних платежів, визначення митної вартості товарів і транспортних засобів).

Як властиво митні правила, так і компетенція по їхньому прийняттю й закріпленню в конкретних документах, а також порядок оскарження розв'язків, дій (бездіяльності) державних органів і їх посадових осіб, що здійснюють безпосередній контроль над дотриманням митних правил, ставляться до предмета регулювання митного законодавства (пункт 1 статті 3 ТК РФ).

Причому, предметом митного регулювання є не тільки митні правила й інші аспекти відносин, що виникають в області митної справи, але й саме митне регулювання, яке здійснюється відповідно до митного законодавства (абзац 2 пункту 1 статті 1 ТК РФ).

Тобто митне регулювання породжує, насамперед, правила для власного існування, метою якого служить установлення порядку й правил переміщення особами товарів і транспортних засобів через митний кордон.

У частині встановлення заборон і обмежень на переміщення через границю товарів (нетарифне регулювання, заборони й обмеження неекономічного характеру), застосовується законодавство Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.