Віртуальна митниця стає реальністю

Проходження митних формальностей, а саме, митного декларування завжди сприймається як серйозний рубіж, що передує випуску товарів митним органом.

Крім збору й подачі декларантом необхідного комплекту документів, існують етапи їх первісної перевірки й прийняття, перевірки митними органами відомостей, що втримуються в прийнятих документах, митного огляду товарів.

Різні спроби оптимізувати технологію перевірки митної декларації документів, що й представляються, у вигляді «пятиступенчатого контролю», перевірки декларації за принципом «одного вікна», перевірки відомостей до ввозу товарів на митну територію РФ (попереднє декларування), так і не продемонстрували принципових переваг у порівнянні з існуючими митними реаліями.

Міркування про бажані результати, як правило, зводиться до деякого:

1. Спрощення процесу вистави митної декларації й необхідних для декларування документів.
2. Зниження тимчасових витрат, зв'язаних, головним чином, з періодом знаходження товару в процесі митного оформлення (тимчасове зберігання до випуску на митній території РФ, знаходження в зоні митного контролю до вибуття за межі РФ);
3. Відомість до мінімуму необхідності безпосереднього контакту представника декларанта або митного брокера з посадовою особою митного органа.

Таким чином, виходить якась «віртуальна митниця», спілкування з посадовими особами якої не передбачає безпосередньої взаємодії, та й самі митники почасти відстороняються від окремих операцій, за рахунок деякої автоматизації процесу.

Як показує досвід закордонних країн, саме перехід до «віртуальної митниці», є єдино вірним напрямком удосконалювання процедури митного декларування товарів, коли подача, приймання й обробка даних здійснюються в електронній формі.

У міжнародній митній практиці електронна форма митного декларування товарів використовується з початку вісімдесятих років двадцятого сторіччя (США, Японія). При повній автоматизації процедури виробництва митного оформлення, перебіг терміну виміряється вже не в днях, а в годиннику й хвилинах.

Наприклад, механізм проходження митних формальностей у Японії заснований на автоматизованій системі обробки відомостей, необхідних для митних цілей (NACCS), яка підрозділяється на повітряну (air – NACCS) і морську (sea – NACCS).

Ця автоматизована комп'ютерна система зв'язує воєдино митні служби й учасників ВЭД. Декларантові (особі, що подає заявку на переміщення товару й відповідно його оформлення) достатнє зі свого робочого комп'ютера ввести дані про найменування товару, країні його виготовлення, контрактної вартості, вартості транспортування й інші необхідні відомості. Після чого система відповідно до діючих ставок митних платежів, курсами валют визначає загальну суму, що підлягає сплаті за ввезений товар, і затягає отримані дані на згадку. Далі заявник, одержавши результати розрахунків, має можливість ще раз їх перевірити ще раз, а також перевірити правильність заповненої заявки (декларації), після чого вже подає команду на виконання.

Одержавши команду на обробку заявки, система здійснює первинну класифікацію заявки й визначає її в одну із трьох категорій:

1. « Без документів» або «Проста інспекція» (у випадках, коли товари не обкладаються митними платежами, надана відстрочка сплати митних платежів або відповідні суми вже автоматично списані (перераховані) системою на рахунок митного органа);
2. «Перевірка документів»;
3. «Перевірка документів» і « Митний огляд».

Критерії такої «вибірковості» закладені в ще одну відносно самостійну систему – CIS, куди стікається вся інформація про переміщення товарів. Іншими словами – CIS це информационно – митна база даних (відомості про учасників ВЭД: результати митного контролю, що дозволяють судити про «сумлінність» учасників ВЭД, переліки переміщуваних товарів, умови переміщення й інша необхідна інформація). Таким чином, подана споконвічно заявка, після первинної обробки й одержання команди на виконання направляється в базу даних (CIS), яка й привласнює заявці відповідну категорію.